КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/TVIR/GONCHAR/gonchar200.dhtml

	ГОНЧАР ОЛЕСЬ (1918-1995) Народився в с. Суха Кобелянського району Полтавськоï областi. У 1934 р. вступив до Харкiвського технiкуму журналiстики, у 1938 р. - до Харкiвського унiверситету. Працював кореспондентом у газетах, займався науковими дослiдженнями. Пiд час Другоï свiтовоï вiйни пiшов на фронт добровольцем. Закiнчував навчання вже у Днiпропетровському унiверситетi пiсля вiйни. Упродовж життя займався лiтературноï творчiстю, був заступником, а потiм Головою правлiння Спiлки письменникiв Украïни, з 1967р. 
 - у складi правлiння Спiлки письменникiв СРСР. Прозаïк. Утворах порушував одвiчнi проблеми людського буття, у центрi повiстей i романiв Гончара - проста i чесна людина-працiвник, що виступає проти духовного браконьєрства, кар'єризму, прислужництва. Творчiй доробок письменника складають романи "Прапороносцi" (1946-1948), "Таврiя" (1952), "Людина i зброя" (1960), "Тронка" (1963), "Собор" (1968), "Циклон" (1979), "Берег любовi" (1976), "Твоя зоря" (1980) та iн., повiстi, оповiдання, лiтературно-критичнi статтi. Вiдповiднiсть мови творiв О. Гончара вимогам сучасностi Для кожного письменника iснує iдеальний образ рiдноï мови, яка разом iз мовою фольклору, територiальними, соцiальними дiалектами, разом з писемно-лiтературною традицiєю становить загальнонацiональну культурну вартiсть. Звертання до текстiв Олеся Гончара дає можливiсть вiдзначити, що його художнi тексти вiдповiдають вимогам об'єктивноï оцiнки сучасноï лiтературноï мови. Кожний письменник своєю лiтературно-писемною практикою визначає, яким вiн бачить розвиток лiтературноï мови. Якщо Гончар - громадянин, Гончар - публiцист чiтко окреслює свою позицiю щодо статусу украïнськоï мови та ïï державотворчоï функцiï, то Гончар - майстер художнього слова дає читачевi естетичний iдеал лiтературноï мови. Вiн виразник високоï iдеï - збереження в лiтературнiй мовi iнтелектуальних та емоцiйних джерел народного свiтовiдчування, в якому i вроджена iнтелiгентнiсть, i природнiсть вислову, i вiдчуття делiкатностi, стилiстичноï мiри авторських новотворiв (С. Єрмоленко). Проза Гончара дiстає оцiнку "поетична". Часто й самi реалiï, якi потрапляють у поле художнього мислення письменника, i ïхня характеристика виконують роль поетичних словесних "акцентiв", як, наприклад, словацька назва перших весняних квiтiв (пролiскiв). "Бачу вже ïх (гори) не забитi снiгами, а зеленi, пишнi, зiгрiтi весняним сонцем, коли полонини, як синi озера, зацвiтають тим першим цвiтом весни, що по-вашому зветься - небовий ключ". Назва цих квiтiв - виразна художня деталь в авторськiй сповiдi. Так, у новелi "Соняшники" О. Гончар створює цiлий ряд поетичних новотворiв на означення соняшникiв: золоте тарiлля, золотi литаври, ясночоле сонячне братство, золоте духмяне море. Високий поетичний стиль простежується в цiлiсних текстових структурах. "Те, що вiн (скульптор) побачив перед собою, на мить приголомшило i ослiпило його: на широчезнiй рiвнинi, скiльки сягав зiр, яскраво золотились соняшники... Здавалось, вони i самi випромiнювали свiтло своïми жовтогарячими незлiченними коронами, i, може, тому навкруги, в зонi ïхньоï дiï, було якось особливо ясно, чарiвно й святково, мов у заповiднику сонця. Тут навiть повiтря, здавалося, несло в собi золотистi вiдтiнки". Для усiєï мовотворчостi О. Гончара характерний "золотий колiр". Можливо, в цьому виявляється зв'язок його стилю iз стилем Михайла Коцюбинського. В авторськiй мовi письменника органiчно поєдналися поетичнi, книжнi та розмовнi джерела нацiональноï мови. Усi вони iснують поряд i демонструють типовий зразок художньоï прози.

URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/TVIR/GONCHAR/gonchar200.dhtml