КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/TVIR/FRANKO/franko212.dhtml

	Боротьба I. Франка за єдину украÏнську лIтературну мову Комплекс питань щодо мови й нацiï в аспектi свiтобачення Франка розглядаємо на тлi тих нацiонально-мовленевих процесiв, що були характернi для Украïни наприкiнцi XIX ст. На початку лiтературноï дiяльностi Франка у Схiднiй Украïнi вже було закладено мiцнi основи украïнськоï лiтературноï мови. У Галичинi ж точилася "азбучна вiйна" мiж москвофiлами та народовцями. У Львовi Франко також дотримувався фонетичного правопису, невiд'ємно пов'язуючи його з народною мовою. . Могутню пiдтримку Франковi в боротьбi з москвофiльським "язичiєм" надав М. Драгоманов своïми листами до редакцiï "Друга". У 70-х роках XIX ст. розпочиналася дискусiя з приводу "проблеми шляхiв розвитку украïнськоï лiтератури рiдною мовою", яка точилася впродовж тривалого перiоду. Виступи Франка у справi правопису не були звичайною "вiйною з буквами". Це була надзвичайно важка праця в галузi створення демократичноï культури в Галичинi.
 У статтi "Лiтературна мова i дiалект" I. Франко висловлює думку про те, що галицькi письменники повиннi писати мовою I. -Котляревського, Г. Квiтки-Основ'яненка, Т. Шевченка, Марка Вовчка, I. Нечуя-Левицького, тому що саме тут, "у мовi тих письменникiв, лежить основа того типу, яким мусить явитися вироблена лiтературна мова всiх украïнцiв. Уже хоч би тому, що та мова на величезному просторi вiд Харкова до Кам'янця-Подiльського виявляла таку одностайнiсть..., яка вповнi вiдповiдала украïнському нацiональному типовi...". Проте в умовах державноï роз'єднаностi украïнцiв у цей перiод I. Франко слушно обстоював право галицьких письменникiв на окремi елементи мiсцевоï мови в своïх творах у потребах реалiстичного зображення життя галицького населення. Франко виступав за єднiсть украïнськоï лiтературноï мови на широкiй основi говiрок Надднiпрянськоï Украïни, розраховуючи, що в подальшому своєму розвитку вона вбиратиме в себе i значний лексико-фразеологiчний матерiал говорiв украïнськоï мови, мовнi скарби всiх територiальних груп украïнського народу. Отже, у процесi формування i становлення єдиноï украïнськоï лiтературноï мови на народнiй основi Франковi належить виняткова роль. Вiн послiдовно утверджував думки про те, що мовнi питання повиннi пiдпорядковуватися загальнодемократичному визвольному духовi за права украïнського народу.

URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/TVIR/FRANKO/franko212.dhtml