КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/zvazki_ta_vzamodii_mijliteraturni.dhtml

	ЗВЯЗКИ ТА ВЗАМОДIÏ МIЖЛIТЕРАТУРНI orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16799
 ЗВЯЗКИ ТА ВЗАМОДIÏ МIЖЛIТЕРАТУРНI особливiсть лiт. процесу, шо полягає в постiйнiй рецепцiï, взаємодiï та взаємозбагаченнi рiзних нац. л-р. Генетичнi 3. i в.м. iснують мiж л-рами, шо спорiдненi походженням, i тому звертаються до спiльноï спадщини. Напр., вiдгомони культури Киïв. Русi є у фольклорi й л-рi сх-словян. народiв укр., рос., бiлор. Контактнi 3. i в.м. виникають незалежно вiд генетичноï спорiдненостi л-р i бувають: синхроннi (А.Мiикевич i О.Пушкiн), напiвсинхроннi (сх. поеми Дж.Г.Байрона та пд. поеми Пушкiна), несинхроннi (звернення Лесi Украïнки до ант. i бiбл. джерел). Вiд 3. i в.м. треба вiдрiзняти типол. подiбностi та сходження, коли подiбнi лiт. явища виникають незалежно одне вiд одного. Розрiзняють: л-ри, що впливають; л-ри, що зазнають впливу (реципiєнти); л-ри-посередники (напр., засвоєння давн-рус. л-рою ант. культур вiдбувалося за посередництвом вiзант. та давн- болг. л-р). 3. i в.м. можуть бут и двобiчними (бiнарними), багатобiчними (виникнення укр. лiт. балади частина ширшого мiжлiт. процесу становлення словян. лiт. балади) i багатоступiнчастими, коли до того самого матерiалу послiдовно звертаються представники кiлькох л-р. Напр., лiт. iсторiя Абу-Касимових капиiв включас в себе араб. проз. лiт. обробку фольклор, казки, вiльний франи. переклад А.Галлана, нiм. переклади, укр. вiрш, казку
 I.Франка i тадж. проа переробку А.Сотника й Н.Таборова.
 3. i в.м. мають переважно системний характер, вiдбивають
 засвоєння нац. л-рою здобуткiв iн. л-р, шо з iст. причин
 випередили л- ру-реципiєнта. Передумовою у таких випадках
 є, за термiнологiєю акад. О.Веселовського, зустрiчнi
 течiï в л-рi-реципiєнтi. Можливi поодинокi випадки
 локальних, iзольованих 3. i в.м. (Вiдповiдь запорозьких козакiв
 турецькому султановi франц. поета словян., власне, поль. походження
 Г.Аполлiнера). Основними видами 3. i в.м. є: засвоєння
 певного явиша в оригiналi, художнiй переклад, переробка,
 запозичення, наслiдування, вплив, авторське пiдкреслення
 неочевидноï взаємодiï з iн. л-рою. Засвоєння в
 оригiналi властиве: фольклоровi мiжнар. мандрiвки» казок,
 прислiвïв, пiсень; через рукописи характерне для Сер-вiччя
 (напр., взаємне поширення ст-словян. рукописiв болг., серб.,
 лавн-рус. Ьводiв). через друк вiдбувається за умовдвомовностi.
 Переклад (трансплантацiя тексту в iн. мов.-культ, середовище)
 знайомить читача з тв. iн. л-р. Переробка (переспiв, переповiдання,
 адаптацiя) спорiднена з перекладом, але туг митець створює по
 сутi нов. тв. на основi тексту, взятого з iн. л-ри, вiдбуваються
 худож. змiни на змiстовно- композицiйних та етил, рiвнях. Рiзновиди
 переробки: онаиiональнення (європ. байкарська традицiя вiд
 Езопа до Л.Глiбова i М.Годованця); осучаснення (Памятник Горацiя в
 рос. переробках Г.Державiна, Пушкiна, В.Брюсова, у поль.
 А.Мiцкевича, словац. П.Гвєадослава, Й.М.Гурбана, укр.
 М.Рильського); мiжжанр. переробки (iнсценiвки гоголiвських повiстей
 М.Старицького, М.Кропивницького. В.Суходольського, М.Рильського,
 I.Барабаша); переробка соц. роману про гуцулiв Боротьба за
 право» (1885) австр. письменника К.Е.Францоза Старицьким на
 драму Юрко Довбуш (1889). Запозичення сюжетно-образного матерiалу
 є прочитанням його з нов. часових, соц. та iдейно- худож.
 позицiй, яке майже завжди мiстить елементи внутр. осучаснення, коли
 не змiнюється час i мiсце дiï (Камiнний господар Лесi
 Украïнки), i зовн., коли вводяться анахронiчнi подробицi
 (Апокрифи» К.Чапека, сатир, комедiï Остапа Вишнi Вiй»
 i Запорожець за Дунаєм»). Наслiдування — це
 засвоєння засобiв мист. дослiдження свiту, лiт. технiки, окр.
 жанр.-етил, прийомiв, що здебiльшого має мiсце у тв., близьких
 тематикою до першовзiрця (напр., наслiдування поетики укр. дум та
 iсторичних пiсень поетами- романгиками украïнськоï школи в
 польськiй лiтературi). Вплив це використання основних iдейно-твор.
 принципiв окр. письменникiв, шкiл чи напрямiв: вплив М.Гоголя на
 серб, комедiографа Б.Нушича; рос. реалiзму XIX ст. на свiт. л-ру.
 Неочевиднi 3. i в.м. можуть пiдкреслюватися автор, вказiвками (Нушич
 у передмовi до комедiï Пiдозрiла особа вказує, шо його
 комедiï написано пiд впливом Гоголя), заголовками
 (спорiдненiсть з Шевченковим Кобзарем» наголошено назвами зб.
 бiлор. поетiв Смик бiлоруський, Дудка бiлоруська» i Бiлоруська
 скрипочка Ф.Богушевича, Скрипка бiлоруська А.Цьотки, Жалейка» i
 Гусляр Я.Купали), пiдзаголовками Пророк (з бiблiйних мотивiв) Лесi
 Украïнки, присвятами (присвята Шевченком поеми ретик
 Шафариковi), епiграфами тощо. 3. i в.м. можуть здiйснюватись як
 заперечення, вiдсторонення: переосмислення мiфу про Всесвiтнiй потоп
 як революцiï в Мiстерiï-буф» В.Маяковського, внутр.
 полемiка Франка в казках Рубач» i Пяниця проти дидактичного
 спрямування нар. оповiдань Л.Толстого Чим люди живуть i Грiшник, шо
 кається.
 4. i в.м. як засвоєння набугкiв свiт, культури важливий чинник
 розвитку кожноï з нац. л-р, позаяк нац.-своєрiдне вел.
 мiрою виникає шляхом засвоєння iнонац. твор. досягнень.
 Переклади, поряд з нац. фольклором, стають поштовхом для збагачення
 жанрiв, стилiв, вiршування, лiт. течiй, напрямiв. Перший клас. тв.
 нов. укр. л-ри Енеïда I.Котляревського є наслiдуванням
 (травестiєю) Енеïди рим. поета Вергiлiя. Перший зб. лiр.
 поезiй у нов. чес. л-рi Вiдгомони руських пiсень Ф.Л .Челаковського
 наслiдування рос. i укр. нар. пiсень. З, i в.м. посилюються в
 перiоди пришвидшеного розвитку лiтератур: вiдоме значення зх.-
 європ л-р для рос. л-ри XVII 1-оï пол. XIX ст., рос. л-
 ри для становлення нов. болг. л-ри i т.п. Лiт. взаємодiя прояв
 взаємозв'язкiв i культ, взаємозбагачення народiв свiту,
 засвоєння мiжнар. худож. досвiду. Факт рецепцiï аж нiяк
 не свiдчить про недостатнiсть письменницького таланту чи про слабкий
 звязок з життя свого сусп- ва. У кожному конкретному випадковi 3. i
 в.м. зумовлено iдейною автор, настановою, худож. засадами, жанром,
 характером письменницького обдарування. Твор. оригiнальним i нац.
 самобутнiми були, запозичуючи, наслiдуючи, знаходячись пiд впливом,
 Есхiл i Софокл, Еврiпiд i Вергiлiй, Нiзамi i Навоï, П.Д.Корнель
 i Расiн, Мольєр i Я.Кохановський, Й.В.Гьоте i Ф.Шiллер, Пушкiн
 i Мiцкевич, Ю.Словацький i Ф.Л.Челаковський, Гоголь i
 М.Лєрмонтов, Шевченко i С.Чех, Я.Врхлiцький i I.Франко, Леся
 Украïнка i Брюсов, А.Франс, Б.Шоу, К.Чапек, Маяковський,
 Б.Брехт, Назим Хiкмет, В.Незвал, Рильський. Вони, синтезуючи
 тисячолiтнi традицiï свiт, л-ри, пiдiймали свою л-ру на якiсно
 нов. ступiнь. Для таких письменникiв звичайно важко встановлювати
 мiсце в iсторiï най. л-ри, якщо розумiти ïï як
 закономiрну змiну лiт. напрямiв. Нелегко визначити ïх мiсце й у
 свiт, л-рi (не лише з iст.-генетичного, але й типол. погляду).
 Використовуючи чужi сюжети, образи, теми, худож. засоби тошо,
 письменник на цьому матерiалi створює тв., який
 вiдповiдає на жагучi питання конкретно-iст., соц. i нац.
 дiйсностi; та воднораз вiдображує самобутнiсть автора. Наук,
 зацiкавлення проблемами 3. i в.м. виникла наприкiнцi XVIII ст.
 (Й.Г.Гердер, ґьоте). Протягом ХIХ-ХХ ст. сформувалась окрема лiт-
 знавча дисциплiна, що дослiджує 3. i в.м. порiвняльне
 лiтературознавство, або компаративiстика. Значний внесок у
 дослiдження 3. i в.м. зробили укр. вченi М.Драгоманов, Франко,
 О.Бiлеиький, Д.Вервес, Д.Наливайко, М.Сиваченко. Анатолiй Волков


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/zvazki_ta_vzamodii_mijliteraturni.dhtml