КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/zagadka_virshovana.dhtml

	ЗАГАДКА ВIРШОВАНА orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16779
 ЗАГАДКА ВIРШОВАНА лiт. жанр, що заснований на алегоричному визначеннi ознак явиша (п ериф раз) з настановою на ïх розгадування. Вiдтворюючи процес метафоризацiï, З.в. являє собою рiвнiсть мiж очуженим (незвичним) або зашифрованим баченням явиша та його звичним (понятiйним) визначенням. З.в. використовує стильовi особливостi фольклор. загадки, а саме, синтаксичний паралелiзм, риму, ритмiчну врегульованiсть, анаграматичну пiдказку i т.д. Своє походження З.в. як жанр веде вiд архаïчного ритуалу змагань в мудростi i сакральному знаннi, характерних для всiх народiв свiту. Напр., давн-iнд. брагмани змагались в знаннi начал, в ЬгаИтосIуа виголошеннi священних iстин», перш за все, повязаних з космосом i його походженням. Так, в гiмнах «Рiгведи в З.в. називались прикмети i атрибут трад. богiв, а в гiмнах Атгарваведи складались цiлi ланцюжки аналогiчних загадок. В Давн. Грецiï подiбнi З.в. класифiкувались за типами: апофаскон (заперечуючий), утiс (нiщо), псевдоменос (брехун), антистрефон (звертаючий) i т.д., один з яких (ґрiф сiтi) був теор. описаний учнем Арiстотеля, творцем З.в., зокрема, жартiвливих, Клеархом. По сутi, до загадок вiдносяться i апорiï (напр., Зенона Елейського), тобто питання, шо не мають вiдповiдi. Не без впливу З.в. склалась i давн.- грек, софiстика. У формi запитань i вiдповiдей (строфа i антистрофа) iснували т.зв, актифоннi спiвн, в яких брали участь звичайно юнаки та дiвчата, частiше всього в пору зустрiчi приходу весни (Давн. Китай, Вєтнам та iн.). Iз З.в. можна зiставити й кеннiнг, япон. хайку. Обмiн В.а був одним з рiзновидiв айгнса. Типол. близькими до З.в. є деякi види антистрофи як вiдповiдi на попередню строфу (напр., у франц. поета XV] ст. П. де Ронсара) i навiть в iр ш i'Т р о п и . У ширшому значеннi З.в. спiввiдносна з поняттям мист-ва взагалi, що пояснюється, на думку голланд. вченого Й.Гейзiнґи, Тi звязком з грою як основною властивiстю людськоï культури. Крiм того, З.в. має й екзистенцiйне значення. Будучи генетично зумовленою ритуалом жертвопринесення як складовою частиною обрядовоï дiï, вона часто мала фатальний» характер, бо вiд вiдповiдi на неï залежала доля i навiть життя того, кого запитували. Це вiдображено як у фольклорi (надто у казках), так i в iст. памятi людства (напр., випробовуванням З.в. пiддався цар Соломон царицею Савською, Заратуштра мудрецями царя Виштаспи, iнд. гiмнософiсти Александром Македонським i т.д.). Що ж до В.а, то говорити про ïï неперервно стiйку традицiю не можна. Мабуть, найпродуктивнiшим перiодом ïï розвитку в європ л-рi є Сер-вiччя. Напр., 100 тривiршових Загадок Симфосiя, створених в Африцi в У-УI ст., шо i викликали чисельнi наслiдування, зокрема, анонiмнi Бьорнськi загадки (поч. VII ст.); Загадки Альдгейма (УП-УШ ст.), шо послiдовно складаються з 4, 5, 6 i т.д. до 83 рядкiв i викликають наслiдування (Татуiн, Гветбрехт), З.в. i вiдгадки Алкуïна (У11I-1Х ст.), шо нагадують сканд. кеннiнГи, Страбона (IX ст.) i т.д. В рос. поезiï В.з. представлена iменами Ю.Нелединського- Мелеиького, що створив Загадку акростичну, тобто загадку-акровiрш, В.Жуковського, С.Маршака та iн. В укр. поезiï до В.з. звертались Л.Боровиковський, Л.Глiбов, Ю.Федькович, I.Франко та iн. Борис /ванюк


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/zagadka_virshovana.dhtml