КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/varvarizmi_abo_etranjizmi.dhtml

	ВАРВАРИЗМИ або ЕТРАНЖИЗМИ orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16397
 ВАРВАРИЗМИ ibarbansrrios вiд rpeu. barbaros чужоземець), або ЕТРАНЖИЗМИ слово, елемент слова (напр., суфiкс), зворот або синтаксична конструкцiя, якi запозиченi з чужоï мови, але не вкорiненi в мовi- реципiєнтi, а тому сприймаються як незвичнi, як порушення мов. норми. Часом до В. зараховують i особливi вислови iноземцiв. Розрiзняють В. за походженням: з древнiх мов: греиизми. латинiзми, санкритизми. гебраïзми (з древньоєвр.); з иов. європ. мов: галлiцизми (з франц.). германiзми (з нiм.). iтальянiзми. англiцизми, полонiзми, русизми тощо: запозичення з рiзних тюрк, мов тюркiзми. З мов народiв Кавказу кавказизми. З аз. мов (передовсiм Бл.Сх.) орiєнталiзми. Слова, шо створенi на основi клас, мов у пiзнiшi часи (зокрема термiни), неогреиизми, неолатинiзми. Особливе мiсце посiдають запозичення зi церк-слов'ян. мови словянiзми, якi до В. не належать. У письмовому текстi В. можуть подаватися в оригiнальнiй графiцi, або частiше як транслiтерованi й оформленi за законами мови- реципiєнта: Nie po/.v-ola—1 1n,e pc>m>alami Шляхта peu -fve.. Еше Польща не згiнела! Хто куди гукае - (Т.Шевченко). Уживання В. є похiдним вiд контактiв мiж краïнами й народами, вiл мiжетнiчноï рецепцiï. Тому В. мiстять у собi значнi семантико- стил. можливостi, виконують у худож. текстi рiзноманiтнi функцiï: а) В., iцо позначають явиша природи, життя, побуту чужих краïн i народiв, вживаються у функцiï екзотизмiв, тобто для створення мiсиевого колориту (couleur locale). Напр.: Арлезiанки в фарандолi У монастирському дворi. Д е саркофаги. сiрi й голi. Стоять, як iдоли старi (М.Рильський). б) Передавання мовлення людей чужоï нацiï. Напр.. словосполучення на iдиш у мов. партiï Германа Гольдкремера з повiстi Франка Boa constrictor»: A, schwarz Jur (чорний рiк) на вас, або «Ко GeschdftV' (Це нiякий iнтерес!). в) Вiдображення безпосереднiх мiжетнiчних та мiжмов. контактiв i взаємин. Дуже показове вживання В. у романi В.Скотта Айвенго, де йдеться про конфлiкт мiж саксами i норманами, як от у дiалозi мiж палким сакським патрiотом Седрiком i нащадком королiвського роду флегматичним Ательстаном: « Не поталанило сьогоднi Англiï, мiлорде. сказав Седрiк багатозначно Чи не спокушає це взятися за списа? Я збираюся битися завтра, вiдповiв Ательстан. Я вiзьму участь у melee. Не варто вже сьогоднi вбиратися в бойовий обладунок. Ця вiдповiдь подвiйно не сподобалася Седрiковi: по-перше, його вразило норманське слово iщiее, шо означало загальний бiй. а по-друге, в цiй вiдповiдi чулася байдужiсть Ательстана до честi своєï батькiвщини». г) Окр. сусп. групи часто тяжiють до захаращення рiдноï мови В., ба й навiть ïï забуття. Тому В. можуть бути засобом мов. характеристики представникiв цих груп, переважно з засуджувальних чи сатир, позицiй, як от у мов. партiï палiкмахера» Голохвостова з комедiï М.Старииького За двома зайцями»: «Дурнi хахли! Iдiть злоровi! Што значить проста мужва? Нiякого понятiя нєту, нiпкой делiкатной хвантазiï… так i пре! А вот у меня в галавє завсегди такий водеволь, што только мерсi, потому образованний человєк! Да што впрочем про них7.. Годi, доводьноГ. г) Захаращення мови є неминучим наслiдком перебування етносу в межах чужоï держави, отож В. можуть виступати в функцiï провiнцiалiзмiв: Бiдний Юлик не вифасував нiчого» говорили сестри (О.Кобилянська. Апостол чернi). д) Вiдображення життя, реалiй, мовлення минулих часiв, тобто вживання В. у функцiï iсторизмiв: «Не твоєï дурноï голови дiло! Може вона й дурнiша вiд ваших, шо не зраджує рейментаря свого, але зате вiрнiша. До дискурсу не станемо з тобою, хаме!» (Б.Лепкий. Полтава»). Передавання В. є досить складною справою для перекладача: зберiгати чи перекладати. В конкретних випадках справу розв язуе твор пiдхiд (обєктивнi чинники не слiд протиставляти субєктивному творчiй iндивiдуальностi перекладача) Так. М.Рильський не зберiг лат. вирази в баладi А.Мiцкевича Панi Тварловська», а переклав ïх укр. мовою. За словами перекладача, в цей спосiб досягалася бiльша приступнiсть читачам. Рильський виходив з тих мiркувань, шо заг-зрозумiлi для полякiв Мiцке- вичевоï доби лат. вирази, сьогочасному укр. читачевi не зрозумiлi. Отож ïх все одно треба було б пояснювати в примiтках. Але прямим викривленням автор, задуму, нехтуванням автор, волi є переклад назви iст. роману ґ.Сенкевича Quo vadis? як Куди йдеш?. Адже це лат. словосполучення є ключовим у тв. про перших християн у Римi. Анатолiй Волков


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/varvarizmi_abo_etranjizmi.dhtml