КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/opovidanna.dhtml ОповIдання orig (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=17266 ОПОВIДАННЯ один з мал. оповiдальних жанрiв, поряд з нарисом та новелою. В силу певноï еклектичностi цього жанру, нерозробленостi критерiïв вiдмежування вiд iн. мал. форм, а також iст. сформованоï мов. традицiï в рiзних краïнах точне лiт- знавче визначення оповiдання дати досить складно. Маючи низку спiльних рис з iн. мал. жанрами (вiдносно невел. розмiр, одноепiзоднiсть, обмежена кiлькiсть подiй i персонажiв, мал. часовий обсяг, переважно проз, форма розповiдi), О. вiдрiзняється вiд новели ослабленою фабульнiстю, меншим динамiзмом сюжету, але бiльшою епiчнiстю, аналiтичнiстю, споглядальнiстю, розмiренiстю оповiдi, наявнiстю нерiдко оповiдача i його субєктивного» погляду. З цiєï т.з. О. зближується з повiстю, воно бiльш зв'язане з буденнiстю, повсякденнiстю, тяжiє до типового, а не виняткового. Образно кажучи, це жанр, шо звертається до стабiльностi сiльського» життя, на одмiну вiд екстраординарностi мiськоï новели. Слiд вiдзначити i ролю нарису в генезi О. XIX ст., трад. розмежування за принципом документальнiсть вимисел в даному випадку досить умовне. У звязку з цим Г.Поспелов пропонує розумiти О. як малу проз, форму взагалi, видiляючи в нiй тв. нарисового (описово- оповiдного) i новелiстичного (конфлiктно- оповiдного) типiв. О . нарисового типу розкривають морально-побутовий i громадянський стан соц. середовиша (Записки мисливця I.Тургенева, значна частина O.A.Чехова, М.Пришвiна, I.Бабеля, К.Паустовського). В основi О. новелiстичного типу випадок, шо розкриває становлення характеру гол. героя (Повiстi Бєлкiна О.Пушкiна, босяиькi . О. М.Горького, багато О. Ю.Купрiна). У Чехiï та Словаччинi термiни povidka та poviedka означають i О., i повiсть. Тому однаково припустимi два варiанти перекладу назви зб. Я.Неруди Malostranske povidky» Малостранськi повiстi» або Малостранськi оповiдання. В зх. лiт-знавствi також немає термiнологiчноï єдностi при визначеннi мал. жанрiв. Франц. conte залежно вiд контексту та автор, задуму може означати i оповiдання», i казку, i повiсть, i бути синонiмом «новели. В англомов. краïнах використовуються термiни tail, story, short story, в нiм. мовi термiн Erzдhlung. Теор. невизначенiсть ускладнює iст,- хронологiчне дослiдження О. як жанру. Више вже говорилось про певну всеïднiсть цього типу розповiдi, який може мiстити в собi найрiзнорiднiший тематичний матерiал (iст., соц,- побутовий, мiфол., фольклор., фант, i т.iн.). На раннiх стадiях розвитку л-ри досить складно розмежувати поняття оповiдання, казка, переказ», повiсть, враховуючи також i те, що О. незрiдка створювались у вiрш, формi (напр., Розповiдь селянина кит. поета XI ст. Мей Яо- . ченя, Кентерберiйськi оповiдання Дж.Чосера). Тому до XIX ст. поняття О. носило iнтегральний характер, приналежнiсть до нього визначалась волею автора чи перекладача. Особливо це стосується сх. л-р, якi мали свою систему лiт,- знавчих термiнiв, шо не завжди вiдповiдали європ аналогам. Так, те, шо в перекладi називається 0. (напр., Оповiдання в пошуках лампи Шао Цзин- чжаня, Китай, XVI ст.), по сутi є новелою. Розумiючи термiн О. як певне визначення мал. оповiдноï форми, не буде перебiльшенням сказати, шо воно є одним з найдавн. лiт. жанрiв. Ще на рубежi III та II тис. до н.е. в гиптi зявляється О. про мореплавця з розбитого корабля, шо мiстило в собi як вигаданi, так i цiлком достовiрнi елементи (звiдки й розбiжностi шодо його жанр, визначення: О. -казка). У кожному разi не можна заперечувати впливу казково- мiфол. матерiалу на генезу О. як жанру. Формування жанру О. неможливо уявити також без урахування впливу ст.- та новозавiтних текстiв. Власне жанр О. представлений уже в творчостi рим. письменника Клавдiя Елiана (170-230 pp.), вiд якого дiйшли 17 кн. про тварин i 14 кн. Строкатих оповiдань iст. та природничонаук. за змiстом. Однак, надалi в розвитку мал. оповiдних жанрiв в вропi домiнувала новела. У сх. л- рах О. посiдає суттєве мiсце в жанр, iєрархiï. Найширше воно представлене в кит. л-рi (Оповiдання про подiï в свiтi» Лю I-цина, V ст.; Новi оповiдання при лампi з пiдрiзаними гнотами» Цюй Ю, ХIУст.; Оповiдання в пошуках лампи Шао Цзин- чжаня, XVI ст.; Оповiдання про давнину i сучаснiсть» Фен Мен- луна, XVII ст. та iн.). У кор. л-рi добре вiдомi Оповiдання рокiв миру i благополуччя Со Годжона (XVI ст.) та Новi оповiдання з гори Золотоï черепахи Кiм Сiсина (XVI ст.). Класиками япон. О. були Iхара Сайкаку (Оповiдання Сайкаку зi всiх провiнцiй, 1685) i Уеда Акiнарi (Оповiдання про дош та про мiсяць», 1775). В араб, л-рi неперевершеними є О. зi зб. Тисяча й одна иiя». Знову таки слiд пiдкреслити, шо жанр, визначення О. має в даному випадку узагальнюючий характер, мiстить в собi i новелу, i казку», i повiсть. О. в суч. розумiннi як невеличке СОЦ,- моральне дослiдження формується в вропi в XIX ст. Суттєву роль в його формуваннi вiдiграли Аналiтичнi етюди О.Бальзака, письменники натуральноï школи в Росiï, а в широкому лiт, контекстi фiлос. та естет, програма натуралiзму. В залежностi вiд iдейно- тематичного насичення, автор, свiтовiдчуття та манери викладу видiляються рiзноманiтнi види О.: психол., морально-описовий, соц., сатир., мiстико-симво- лiчний, спрошено-нар., лiр., фант., пригодницький та iн. Одною з властивих О. рис є тяжiння до циклiзацiï. Видатнi майстри О. ХIХ-ХХ ст.: А.Доде (Францiя), А.Стрiндберг (Швецiя), Е.Гемiнгвей, дж.Д.Селiнджер, Г.Манн, Г.Бьоль (Нiмеччина), Е.Колдуелл (США), I.Чавчавадзе (Грузiя), М.Гоголь, [.Тургенев, Л.Толстой, А. Чехов, Л.Андреев, .Купрiн, М.Зошенко, К.Паустовський, В. Шук шин, Ю.Нагiбiн (Росiя), Я.Неруда, Я.Гашек(Чехiя), 1.Вазов, Елiн Пелiн (Болгарiя), I.Франко, А.Тесленко, А.Головко, П.Панч, О.Гончар, Г.Тютюнник (Украïна). Юрiй Попов URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/opovidanna.dhtml