КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/neoromantizm.dhtml

	Неоромантизм orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=17220
 НЕОРОМАНТИЗМ комплекс худож. явиш, який сформувався в останнiй третинi XIX ст. Вiн генетично повязаний з романтизмом поч. столiття, але мiстить у собi також елементи реалiст, естетики та деякi риси декадансу. Складна взаємодiя та взаємовiдштовхування рiзнорiдних тенденцiй зумовили широкий дiапазон оцiнок цього феномену. Деякi дослiдники позначають цим термiном усю л-ру кiн. XIX ст. як бунт проти реалiзму та натуралiзму, iншi включають Н. в бiльш широке поняття д екад ан с, третi вiдмежовують Н. та л-ру дiï, вiдносячи до першого демократично налаштованих письмен никiв, а до другого авторiв консервативно- iмперiалiстичноï прихильностi. Досить складне питання про приналежнiсть конкретних письменникiв до Н. Безперечно вiдносять до нього англ. письменникiв кiн. XIX ст. (Р.Л.Стiвенсон, Дж.Конрад, Р.Хаггард, А.Конан Дойд). З певним застереженням вiдносять до Н. Е.Л.Войнiч, Р.Кiплiнга, Г.Честертона, Е.Ростана, Ж.Верна, Ш.Морраса, М.Барреса, Л.Буссенара, Г.фон Гофмансталя, Г.Гауптмана, Г. Iбсена, Дж.Лондона, А.Бiрса, Л.Андреева, О.Грiна, О.Купрiна, Г.Сенкевича, I.Франка, Лесю Украïнку та iн.. Незважаючи на складнiсть феномену Н., можливо видiлити комплекс характерних рис, якi дозволяють визначити це явише як оригiнальну та самостiйну лiт. течiю. В найширшому розумiннi сутнiсть Н. випливає з його назви. Це типол. продовження та розвиток на нов. етапi романт. принципiв вiдображення дiйсностi, протест проти застиглих норм реалiзму i особливо натуралiзму з його бiолог, пiдходом до сутi людськоï натури. Неоромантики немов би знову пiдносять на пєдестал людину, зведену тогочасною наукою та фiлософiєю (дарвiнiзм, позитивiзм Г.Спенсера) до комплексу фiзiологiчних iнстинктiв. Протистоять неоромантики також фаталiзму та безвiллю символiстського героя. Не можна не вiдзначити впливу на неоромантикiв теорiï Ф.Нiцше сильна та вольова особистiсть завжди в центрi ïх тв. Однак, залежно вiд соц.-полiт, поглядiв автора, надлюдина Нiцше, втiлюється або в борця за свободу та най. визволення (героï Хаггарда, Буссенара, Войнiч), або людиноненависника (Морський вовк Лондона), або англ. солдата, Кiплiнга, шо несе тягар бiлих на благо iмперiï, iнакше кажучи, при певнiй подiбностi естет програм, письменники неоромантики вельми розрiзняються за своïми полiт, поглядами вiд Кi. лiнга, якого Купрiн назвав бардом британського iмперiалiзму, та його франц. однодумцiв Барреса та Морраса, вiд полiтично консервативного Конан Дойла до демократично спрямованого Стiвенсона та близькоï до соцiалiстичноï доктрини Войнiч. (Безперечна аналогiя з горькiвським розподiлом романтикiв поч. XIX ст. на прогресивних» та реакцiйних»). Естет, програма Н. мiстить в себе елементи романтизму поч. XIX ст., якi збагаченi досвiдом реалiзму сер. того ж ст. Безпосереднiми попе- 372 радниками неоромантикiв були В.Скотт, Ф.Купер, Е.А.По, Г.Мелвiлл, Е.Сю, якi заклали основи авантюрного, морського, екзотичного, детектив, романiв. Згодом цi рiзновиди романного жанру були блискуче удосконаленi неоромантиками. Проблематика творчостi неоромантикiв обiймає такi характернi для романт. свiтовiдчуття питання, як заперечення фiлiстерства, iнтерес до природи, екзотики, прагнення збагнути глибини внутр. свiту людини, вiдобразити його суперечностi. Однак, цi проблеми порушуються з бiльшою долею конкретностi та життєвоï достовiрностi. Iнтерес до екзотики втiлюється в Н. в точнi, зробленi майже з наук, грунтовнiстю описи рiзних регiонiв свiту (Африка Хаггарда, Клондайк Лондона), або ж в iст. достовiрнi картини минулих епох (Сер'ВIЧЧЯ в Чорнiй стрiлi» Стiвенсона, держава ацтекiв в Дочцi Монтесуми Хаггарда). Не менш екзотичнi та водночас точнi у неоромантикiв описи суч. ïм великого мiста, його дна разом з елементами жахливого, iрреального, таємничого (У. Коллiнз, Конан- Дойл). В системi персонажiв Н. найважливiше мiсие посiдає герой в прямому розумiннi непересiчна, сильна духом та тiлом особистiсть, яка вступає в конфлiкт з оточуючим ïï натовпом, ворожою природою, несприятливим збiгом обставин та самим фатумом. Зокрема, слiд вiдзначити сформований в цю епоху тип героя-мислителя, аналiтика, який перемагає обставини не силою мязiв, а могутнiстю iнтелекту (детектив у тв. В.В.Коллiнза, Честертона, Конан-Дойла). Прита манний героєвi деяких неоромантикiв (Лондон, Конрад) i сой. протест, однак вирiшується вiн найчастiше на шляху iндивiдуального бунту. Але знову ж таки, на вiдмiну вiд умовного романт. героя поч. XX ст., герой неоромантикiв конкретнiший, життєво реальний вiдчувається школа реалiзму сер. столiття. Водночас неоромантики долають тенденцiю до розмитостi, безструктурностi тв. натуралiстiв: ïх сюжет найчастiше будується на грi контрастiв як у вiдображеннi оточуючого свiту, так i в групуваннi персонажiв. Добро i зло, чорне та бiле рiзко розмежовано в ïх тв. звiдси гострота конфлiкту, гротеск, мотив двiйництва (Дивна iсторiя доктора Джекiла та мiстера Хайда» Стiвенсона). Це не означає послаблення психол. глибини тв., навпаки, письменники вико ристовують досягнення тогочасноï медицини, психiатрiï, не кажучи вже про досвiд реалiстiв сер. ст, (О.Бальзака, Ч.Дiккенса, Ф.Достоєвського), якi в свою чергу аж нiяк не цуралися романт. естетики. У жанровiй системi Н. також вiдбулися суттєвi зрушення в порiвняннi з романтизмом поч. ст. Гол. мiсце посiдають вел. епiч. форми (роман, повiсть), хоча й малi форми (новела, балада, вiрш ) продовжують розвиватися, зокрема, видатним майстром малоï форми був Кiплiнг. Великий внесок неоромантикiв у створення роману для юнацтва (Стiвенсон, Хаггард), побудованого на гострiй, напруженiй iнтризi, який мiстить в собi елемент таємницi, фантастики, надприроднього i водночас не позбавлений дидактизму. В стильовому вiдношеннi вплив письменникiв- реалiстiв на неоромантикiв простежується особливо чiтко. Оповiдна технiка набуває рис лаконiзму, прагнення до обєктивностi та завершеностi домiнує над метафоричнiстю, субєктивнiстю та фрагментарнiстю стилю романтикiв. Досвiд Н. був широко використаний в л-рi XX ст. на найрiзноманiтнiших рiвнях. Складна iнтрига, динамiчний сюжет, детективна загадка, сильний i смiливий герой-iндивiдуалiст все це властиво суч. масовiй л-рi, яка намагається iмiтувати та тиражувати неповторну принадливiсть романiв Стiвенсона та Хаггарда. Вплив Н. вiдчутний i в вел. л-рi XX єт., насамперед у тв. Е.Гемiнгвея, С.Моема, Е.М.Ремарка, I. Шоу, О.М.Толстого, К. Паустовського, В. Аксьонова, О.Довженка.Ю. Яновського та iн. Юрiй Попов


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/neoromantizm.dhtml