КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/naskrizni_obrazi.dhtml

	НАСКРIЗНI ОБРАЗИ orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=17196
 НАСКРIЗНI ОБРАЗИ речовi реалiï, природнi явища, людськi фiгури, абстрактнi поняття, якi є леймотивом, символiко-метафо- ричною емблемою одного тв., творчостi того чи iн. автора, певноï лiт. школи, нац. регiону, чи навiть свiт. л-ри. Н.о. пронизують як фольклор, так i л-ру: в принципi кожна рiч, явище, персонаж можуть бути Н.о. в тих або iн. обставинах або в данiй худож.структурi. Проте можна видiлити Н.о., якi зустрiчаються найчастiше. Такий, напр., у євроа фольклорах i л-рах образ Сонця, який iде вiд архаïчних мiфiв i модифiкується то в променистого Гелiоса ант. поетiв, то виступає як алегорiя Христа у свiдомостi Сер-вiччя, то набуває метафоричного звязку з героями типу Володимира Красне Сонечко в билинах, то символiзує радiсть земного буття, його центр в утопiï Т.Кампанели Мiсто Сонця», то виступає як мiстка алегорiя в межах певноï нац. культури (Солнце русской поэзии закаталось… ) тошо. Для л-р арабо-мусульман. регiону характерний iнтерес до фiгури мудреця, який набуває, залежно вiд ситуацiï, вигляду вiзира, кадi, дервiша-суфiя. самiтника та iн. аж до фiгури Сулеймана-iбн-Дауда, який панує як над людьми, так i над демонiчними силами свiту (аналог бiбл. Соломона). вроп. романтикам поч. XIX ст. притаманна увага до типу бентежноï, богоборнииькоi особистостi, яка може виступати пiд рiзними iменами (Каïн, Манфред, Фауст, Дон Жуан, Демон, Чайльд-Гарольд тошо). Рос. л-ра XIX ст. продовжила цю типол. низку Н.о. зайвоï людини», нiгiлiста». Для європ. л-ри XX ст. типовий образ героя втраченого поколiння', стороннього. Iнакше кажучи, можна видiлити вкрай узагальненi Н.о. типи у свiт, л-рi: скнара, лицемiр, тиран, зрадник, конформiст, iдеалiст, наïвний гурон, маленька людина» тошо та ïх худож. концентрованi» втiлення (Шейлок, Гарпагон, Тартюф, Нерон, Юда, Дон Кiхот та iн.). Н.о. такого масштабу спiввiдноснi з архетипами К.Г.Юнга: фiксують у своïх обрисах певнi параметри колективного несвiдомого» й т. ч. виходять за межi суто субєктивноï худож. конструкцiï. Розсуваючи вшир коло Н.о., можна видiлити й не такi унiверсальнi образи-типи, якi також зустрiчаються досить часто: гравець, розбiйник, пiрат, поет, монах- самiтник, святий, куртизанка, спокусник, вчений, мiстик-чорнокнижник, маньяк, дiлок, невдаха, шахрай-пiкаро. авантурник i т. а, вивченням яких займається спецiальна галузь лiт,- знавства iмагологiя. Особливий iнтерес являє ше ширше коло Н.о. образ iв-персоиаж iв. якi переходять з тв. тв. i виконують т.ч., поза своïм гол. iдейно- есгег. на вантаженням, функцiю звзку мiж ними, тобто будучи одним iз засобiв циклiзацiï. Так, уже кн. Ст. завiту обєднанi персонажами, якi знаходяться в родинних звязках один з одним (Авраам, Сарра, Iсаак, Iаков iз 12 колiн iзраïлевих). За принципом Н.о. будуються й перекази про героïв (Персея, Тезея, Геракла, Ясона, Едiпа), й двi поеми Гомера, обєднанi образом Одiсея. Н.о. є чи не гол. структу- руючим (циклiзуючим) чинником у фольклорi (легенди про Робiн Гуда та Уленшпiгеля, билини про Iллю Муромия), лiт.казках (Пригоди Мюнхгаузена Р.Е.Распе), нар. анекдотах (Ходжа Насредiн, кримсько- татарський Ахмет Ахай, шiльдбюргери). У cep-вiч. л-рi Н.о. представленi в романах про лицарiв «круглого стола» (Артурiвськi легенди, романи про Трiсхана, цикл про Ланселота). В епоху Вiдродження за принципом «обрамлення наскрiзних оповiдачiв побудованi Декамерон Дж.Боккаччо та Гептамерон Марґарити Наваррськоï. Мiстка та багатопланова кн. Ф.Рабле обєднує Н.о. Гарганпоа, Пантагрюеля та Панурга, ту ж ролю виконує Робiнзон у трьох романах Д.Дефо й Гуллiвер у сатирi Дж.Свiфта. Представ ленi Н.о. i в драматургiï Фальстаф у двох пєсах В.Шекспiра, Фiгаро у двох п'єсах ГI.О.Бомарше. Особливого поширення набули Н.о. в л-рi XIX- XX ст. У Е.-Т.Гофмана особа композитора Крейслера присутня в низцi його тв., Оле Бальзак обєднує Людську комедiю Н.о. (Растiньяк, Вотрен, Гобсек, Горiо та його доньки), Жорж Санд зв'язує два романи образом Консуело (Консуело, «Графиня Рудольштадська). Том Сойєр фiгурує в низiв творiв Марка Твена ( Пригоди Тома Сойера, «Пригоди Гекльберi Фiна, Том Сойєр за кордо ном, Том Сойєр детектив). Герман Гольдкре- мер сполучає повiстi [.Франка Boa constrictor» i Борислав смiється». Н.о. подружжя Дульських Г.Запольськоï наявнi в мiщанському трагiфарсi Моральнiсть панi Дульськоï та оповiданнi Смерть Фелiцiана Дульського». Часто Н.о. поєднують iст. романи: Рiчард Левине Серце дiйова особа двох романiв В.Скотта. ДАртаньян та його друзi дiють у трилогiï ОДюма, пан Володiевський, Кмiциц, пан Заглоба в трилогiï Г.Сенкевича та драм, жартi Заглоба сватем. Iн. ст-давн. принцип циклiзацiï використовує Е.Золя в епопеï Ругон- Маккари, всi романи якоï обєднанi членами розгалуженоï родини Ругон-Маккарiв, якi пронизують усю структуру основних та друго рядних персонажiв циклу В iн. никлi Е.Золя Чотири євангелiя використовується ново завiтна схема циклiзацiï героями кожного з романiв є чотири брати Фромани, названi iменами євангелiстiв Лука (Праця), Матвiй (Пло довитiсть), Марк (Iстина), Iоан (Спра ведливiсть»). Суттєво й те, що Н.о. у Золя служать не лише засобом циклiзацiï, але й втiлюють одне з важливих положень натуралiзму принцип спадковостi У рос. л-рi XIX ст. наскрiзний оповiдач присутнiй у Повiстях Белкiна» О.Пушкiна, у Записках мисливця» I.Тургенева, фiгури Нехлюдова й Левiна зустрiчаються в кiлькох тв. Л.Толстого. Буржуазна родина в кiлькох поколiннях замикає сiмейнi хронiки європ. письменникiв XX ст.(Сага про Форсайтiв Д.Голсуорсi, Сiмя Еглетьєр А.Труайя, Сiмя Резо Е.Базена, серiя тв. про Терезу Дескейру Ф.Морiака та iн.). Образ гол. героя (героïнi) повязує воєдино багатотомовi цикли Р.Роллана (Жан Крiстоф, Зачарована душа), А.Франса (Сучасна iсторiя), М.Пруста (У пошуках втраченого часу»), Т.Драйзера (Фiнансист», Титан, Стоïк), Ч,- П.Сноу (Чужi й брати). Власне, Н.о. є протагонiстами романiв Ф.Кафки Америка, Процес, Замок (Карл Россман Йозеф К., К.), якi незважаючи на рiзнi ймення, втiлюють домiнуючу у Ф.Кафки iдею прогресуючого вiдчуження людини у свiтi, яка худож. виразилася у послiдовному скороченнi iменi персонажа. Особливу ролю вiдiграють Н.о. у В.Фолкнера, який створив вигадану краïну-округ Йокнапатофа й оселив там персонажiв (Компсони.Сарторiси, Сноупси), котрi так чи iнакше, як гол. чи другоряднi героï, дiючи чи розповiдаючи, переходять з роману в роман, звязують минуле й майбутнє, по вертаються до одних i тих же сюжетних колiзiй i тим самим надають полiфонiчного звучання тв.
 B.Фолкнера. У рiчишi Фолкнера йде Г.Гарсiя Маркес, створюючи в романi
 Сто рокiв са мотностi» вигадане мiстечко Макондо й населяючи
 його героями, якi фiгурували у бiльш раннiх його кн., персонажами iн.
 письменникiв i легенд, iст. особистостями на зразок герцога Мальборо.
 Н.о. є важливим i невiдємним складником пригодницьких,
 наук.-фант., детективних жанрiв, сатир, тв., м асовоï л-ри
 (Наттi Бампо та Чiнгачгук у Ф.Купера, Дюпен у Е.По, пан Броучек у
 С.Чеха, Арсен Люпен у М.Леблана, Фантомас у Сувестра й Аллена, патер
 Браун у К-Г.Честертона, Аллан Квотермейн у Р.Хаггарда, принц
 Флорiзель у Р.Л.Стiвенсона, Шерлок Холмс, д-р Ватсон у А.Конан Дойла,
 Еркюль Пуаро та мiсс Марпл у А.Крiстi, комiсар Мегре в Ж.Сiменона,
 Нiро Вулф i Гудвiн у Р.Стаута, Перрi Мейсон i Делла Стрiт в Е.С.
 Гарднера, Джеймс Бонд у I.Флемiнга. Скарлетт у продовженнях
 Вiднесених вiтром М.Мiтчелл, Швейк у Я.Гашека, Йон Тихий у
 C.Лема, Аввакум Захов у А.Гуляшки, Iван Пузiков у В.Шишкова, майор
 Пронiн у Л.Шейнiна, баба Палажка та баба Параска у I.Нечуя-
 Левицького, Федiр Гуска у Вухналя тощо). Необхiдно вiдзначити також
 популярнiсть Н.о. в iн. видах мист-ва: кiно- та телесерiалах, мильних
 операх, комiксах. Завершуючи огляд Н.о.-персонажiв, необхiдно
 вiдзначити також роль Н.о. -оповiдача, наратора, функцiю образу
 автора й, нарештi, Н.о. читача, на якого так або iнакше розрахований
 тв. i до якого апелює автор. Наступний аспект проблеми Н.о.
 наскрiзнi образи натуральноï та культивованоï природи,
 наскрiзнi образи часу, наскрiзнi речовi образи. Серед численних
 образiв природи можна видiлити тi, якi найчастiше зустрiчаються в л-
 рi й т. ч. пiдпадають пiд визначення наскрiзних». Це перш за все
 лiс, небо, море, вогонь, гори, земля, пустеля, рiка, острiв, дощ,
 снiг, дерево, квiтка. Кожний з цих образiв несе цiлком визначене
 символiчно метафичне навантаження й використовується у
 вiдповiдностi з iст. часом, нац. специфiкою та естет, запитами. Так,
 лiс ше в л-рi Сер-вiччя був символом укриття, єднання людини й
 природи (Шервудський лiс у легендах про Робiн Гула, лiс Моруа в
 Тристанi та Iзольлi). Море й гори улюбленi образи романтикiв вiльна
 стихiя. Символiка квiтiв i дерев прерогатива в першу чергу
 поезiï. Земля Н.о. укр.л-ри, снiг росiйськоï. Рiка символ
 мiнливостi, постiйного руху, пошуку (Аннет Рiвьєр рiка в
 Зачарованiй душi» Роллана). Острiв образ вiдособленостi
 (численнi робiнзонади та утопiï). Пустеля ше бiльший ступiнь у
 прямому й переносному значеннi вiдособленостi вiд свiту .
 Шевченкiвський образ Садок вишневий коло хати … можна виявити в
 найрiзноманiтнiших модифiкацiях у багатьох укр. майстрiв слова. У
 композицiï Вiйни й миру Л.Толстого простежується чiтка
 акцентуацiя кiнця кожноï глави образами неба й вогню, наповнених
 символiчним значеннями, настiльки ж бага тозначний у Толстого образ
 дуба уособлення сили й могутностi. Не рiдше зустрiчаються
 анiмалiстичнi Н.о., якi також несуть символiко-метафоричнi наванта
 ження: лев (… старому снилися леви в Старому й морi
 Е.Гемiнгвея), орел, собака, кiнь, кiт, ведмiдь,вовк, змiя, соловей i
 т.п. Суттєвi Н.о. культивованоï, перетвореноï людиною
 природи: сад, дорога, мiсто, село. Так, хронотоп дороги лежить в
 основi жанру ш ахрай ського ром ан у (роману великоï
 дороги»). Образ мiста надихав Ф.Достоєв- ського, Дж.Джойса
 (Дублiнцi, Улiсс»), А.Белого (Петербург), В.Брюсова та iн.
 Сiльська iдилiя величезний наскрiзний шар свiт, л-ри, вiд Гесiода й
 Вергiлiя до Ж.Ж .Руссо, Т.Шевченка, М.Рильського, Дж.Лондона,
 В.Распутiна. Н.о. часу (весна, лiто, осiнь, зима, нiч, день, сутiнки,
 свiтанок) є одними з найдавнiших. Вони сходять до мiфiв про
 вмираючих та воскресаючих богiв Таммуза, Осiрiса, Адонiса. Осiнь Н.о.
 поезiï, який трактується у найширшому дiапазонi (вiд
 достатку до смертi). Однозначнiшi образи весни, лiта, свiтанку, зорi
 (Досвiтнi вогнi Лесi Украïнки. Жермiналь Золя); нiч характерний
 образ романтикiв, сутiнки символiстiв, образ зими типовий для рос.
 л-ри. Iснує також набiр наскрiзних ситуацiй, на яких в
 основному базується сюжетний каркас лiт.тв. (подорож, застiлля,
 гра в карти, карнавал, весiлля, похорон, бесiда, пологи, любовне
 побачення, любовний трикутник, дуель, поєдинок, смерть тощо),
 якi повязанi з наскрiзними екзистенцiальни ми проблемами: кохання,
 дружба, ненависть, ревношi, заздрiсть, зрадництво, свобода,
 вiдповiдальнiсть, вибiр, скупiсть тощо. Наскрiзними є також
 вiдносини, обумовленi сiмейними зв язками: батька, матерi, чоловiка,
 дружини, сина, доньки, брата, сестри й т.п. (Едiпiв комплекс).
 Нарештi, iснують речовi Н.о., котрi частiше, нiж iн.,
 використовуються у лiт. тв.: будинок, стiл, диван, шафа, корабель,
 човен, парус, окуляри, годинник, хустка, тютюн, люлька, зброя
 (кинджал, сокира, пiстолет, рушниця), у XX ст. автомобiль, велосипед,
 телефон, лiтак. Важливi елементи убрання: сукня, взуття, краватка,
 маска, амазонка, домiно, капелюх, воєнна або якась iн. форма.
 Цiкаве питання про широту Н.о. Воно може охоплювати один окр. тв.
 (дош у Прощавай, зброє Гемiнґвея, червоне домiно в романi
 (А.Белого Петербург), всю творчiсть того чи iн. письменника ( образ
 пригнобленого мужика у ‘ (Некрасова), най. л-ру певного перiоду
 (образ землi в укр.л-рi XIX ст.), нарештi, свiт, л-ру, коли Н.о.
 перетворюються в традицiйний образ: Едiп, Христос, Фауст, Робiнзон.
 Юрiй Попов


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/naskrizni_obrazi.dhtml