КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/napram_techia.dhtml НАПРЯМ, ТЕЧIЯ orig (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=17184 НАПРЯМ, ТЕЧIЯ гол. одиницi членування та упорядкування мист., зокрема, лiт.-худож. процесу; сукупностi культ, явиш, якi обєднанi спiльною ест. програмою, типол. подiбнiстю тв., системою запозичень, зближень та паралелей. Ця спiльнiсть зумовлена перш за все естет, чинником, але певною мiрою суттєвою також є близькiсть свiтовiдчуття митцiв, спорiдненiсть соц.-iст. та нац. умов. Найбiльш значною одиницею є напрям, що тiсно повязаний з категорiями стилю та методу. Це спонукало деяких дослiдникiв ототожнювати цi поняття. Проте Н. є мiсткiшою категорiєю, оскiльки мiстить в собi не тiльки естет, складник (стиль), але й ширше коло явиш духов, життя, так напр., романтизм на поч. XIX ст. виявився в л-рi, музицi, малярствi, фiлософiï, полiт, економiï, iсторiï, фiлологiï, свiтовiдчуттi тошо; те ж саме характерне для модернiзму XX ст. Формування Н. припадає на Нов. час (межа XVI — XVII ст.), коли худож. творчiсть остаточно вiдокремлюється вiд iн. сфер духов, буття. Особистiсть починає вiдiгравати все важливiшу ро/по в сусп-твi, у митця зявляється можливiсть вiльного вибору мiж тою чи iн. життєвою та твор. позицiєю. Цiлком однозначно в iсторiï свроп. культури XVII-XX ст. можна видiлити великi напрями; барок о, класицизм, сентименталiзм, ром ан тизм, реалiзм, модернiзм. Дискусiйним виявляється питання про естет, цiлiснiсть таких Н., як ренесансний та просвiтницький реалiзм, явно iдеологiзованим є розмежування реалiзму Х1Х-ХХ ст. на крит.» та соцiалiстичний». Назагал пробле ма реалiзму як напряму та методу в мист-вi залишається однiєю з найскладнiших та не- визначенiших з ест. т а Даючи характеристику Н., слiд враховувати; 1. Час i мiсце, де склався та функцiонує Н. (напр., класицизм сформувався наприкiн. XVI ст. в Iталiï, найяскравiше проявився у Францiï ХУII-ХУIII ст. та розповсюдився майже по всiй вропi впродовж XVII — поч. XIX ст ). 2. Певнi соц.-iст. засновки постання Н. Той же класицизм був притаманний краïнам з жорстко централiзованою системою влади та iєрархiчною структурою сусп-ва (Францiя, Росiя). Сенти менталiзм був повязаний з розвитком буржуазних вiдносин та з виникненням т. зв. приватноï людини. 3. Фiлос.-свiтоглядну домiнанту Н. Фiлос. базою класицизму був рацiоналiзм Р.Декарта, сентименталiзму — сенсуалiзм Дж.Локка, модернiзму — вчення А.Шопенгауера, Ф.Нiцше, А.Бергсона, З.Фройда. 4. Естет, доктрину, бiльш-менш послiдовно викладенi основнi естет, принципи Н. (Поетичне мистецтво (1674) Н.Буало, «Манiфест символiзму (1886) Ж.Мореаса, Манiфести футуризму (1909- 5) Ф.Марiнеттi, Манiфест сюрреалiзму (1924) А.Бретона тошо). 6. Самовизначення митцiв як репрезентантiв певного Н. Проте в iсторiï л-ри були випадки, коли митцi ототожнювали себе не з тим Н., до якого пiзнiше були зарахованi, напр., Стендаль апелював до романтизму, але з суч. т. з. його творчiсть належить до реалiзму. 7. Коло вiдображуваних життєвих явиш (улюблена тематика). Моральнi проблеми домiнували у класицизмi, соц. — у реалiзмi XIX ст., психологiзм та iндивiдуальна свiдомiсть цiкавлять реалiстiв та модернiстiв XX ст. 8. Коло героïв. Вишi аристократичнi верстви сусп-ва зображуються у класицизмi, сер. клас - буржуа-iдеалiзується в сентименталiзмi, бунтар- одинак — характерний герой романтикiв. 9. Тип побудови образу. Iдеалiзацiя та певна схематизацiя (однобiчнiсть) характеру притаманнi класицизмовi, типiзацiя (рiзнобiчнiсть) характеру реалiзму XIX ст., мiфологiзацiя — модернiзму. 10. Особливостi композицiï. Строгiсть та чiткiсть побудови твору в класицизмi; фрагментарнiсть, недомовленостi, романт. довготи, технiка таємниць — у романтикiв; потiк свiдомостi та пiдтекст — у модернiстiв. 11. Моє.-стк/:. особливостi. Лаконiзм та строгiсть стилю класицизму, вишуканiсть бароко та рококо, пафос та барвистiсть стилю романтикiв, науковiсть» натуралiстiв тошо. 12. Ставлення до традицiï. Суворе дотримання ант. канонiв у класицизмi, вiдкидання клас, взiрцiв, орiєнтацiя на фольклор i Сер-вiччя ро мантикiв, повна вiдмова вiд традицiï в авангардистiв, пародiювання, стилiзацiя, гра» з традицiєю в модернiзмi та постмодернiзмi. Вiдзначимо повторюванiсть деяких естет, моментiв в рiзних Н., напр., роль символу та метафори в бароко, романтизмi, символiзмi, модернiзмi. 13. Жанр, дiапазон. У класицизмi домiнують драм, жанри (трагедiя, комедiя), у романтизмi - лiр. та лiро-епiч. (балада, поема) жанри, у реалiзмi та модернiзмi — роман, який синтезує здобутки попереднього лiт.розвитку. Т.ч., Н. — явище мiжнар., шо охоплює кiлька чи багато краïн, але особливого розвитку набуває в певнiй краïнi (краïнах) та має нац. рiзновиди (варiанти, школи). Напрями в рiзних краïнах змiнюються бiльш-менш закономiрно. В цьому розумiннi змiна Н. є основою типол.-порiв. iсторiï л-ри. Зiставляючи появу та розвиток рiзних Н. у нац. л-рах, можна визначити своєрiднiсть iсторiï даноï л-ри, зокрема, перiоди неповноï» (термiн Д.Чижевського) л-ри, точнiше неповного» Н., напр., класицизм i сентименталiзм в Украïнi, а вiдтак — перiоди пришвидшеного розвитку: лiтератури: напр., всi словян, (крiм рос. i поль.) л- ри ХIХ-ХХ ст. Спiльнi закономiрностi виникнення та iснування Н. можна прослiдкувати на матерiалi л-р європ. регiону. Окр. паралелi та збiги — знайти з л-рами iн. регiонiв. Детальнiша класифiкацiя етапiв європ. лiт,- худож. розвитку вимагає розмежування понять напрям — течiя. Але одностайностi у цьому питаннi немає. Зустрiчаються розбiжностi при детермiнацiï таких явиш, як м аньєризм , р о к о к о , преромантизм, неокл асицизм , н е о р о мантизм, натуралiзм, символiзм, естетизм, кубiзм, футуризм, експрес iон iзм, сю рреалiзм. екзистенцiалiзм тошо.В усякому разi цi явища мають бiльш локальний, нiж вел. напрями, характер, у рядi випадкiв вони генетично або типол. звязанi з ними, або ж є рiзновидами всерединi вел. напрямiв. Так, безсумнiвною є типол. близькiсть мiж маньєризмом, рококо та бароко при естет, домiнуваннi останнього; генетично зв'язанi преромантизм, власне романтизм та неоромантизм; таким же чином поєднанi класицизм та неокласицизм; у надрах класицизму можна видiлити абсолютистську, просвiтницьку та революцiйну течiï. У реалiзмi XX ст. можна виокремити як течiï л-ру «втраченого поколiння» або магiчний реалiзм лат.-амер. письменникiв, драматургiю маяковсько брехтiвськоï течiï. Модернiзм формується з багатьох течiй: кубiзм, експресiонiзм, сюрреалiзм тощо (Див. Модернiзм»). Всерединi течiï вирiзняються лiт. школи. Н. i течiя є явищами мiжнац. рiвня, якi функцiонують протягом досить довгого часу, так, напр., класицизм був домiнуючим Н. в багатьох європ. л-рах майже два столiття. Н. не є завжди однорiдним у фiлос. та iдеолого-полгт. розумiннi. Показовi шало нього романтики, частина з яких дотримувалась консервативно- патрiархальних поглядiв (С.Т.Колрiдж, Ф.Р. де Шатобрiан, бр. Грiмм, В .Жуковський, 3. граф Красiньський), iн. ж провiщали досить абстрактний революцiйно- утопiчний iдеал (Дж.Г.Н. Байрон, П.Б.Шеллi, В.Гюґо). Тобто домiнантою Н. слiд вважати не свiтоглядний, а естет, iдеал, те, що взх. лгг. знавствi позначується категорiєю стилю. Однак i естет, програма не завжди повнiстю визначала належнiсть до того чи iн. напряму, так в зх.-европ. реалiзмi 1-ï пол. XIX ст. наявнi риси романт. естетики, у рос. л-рi ХЛП ст. сплiталися як класицистичнi, так i бароковi компоненти. Ше складнiшими є закономiрностi лiт. процесу в краïнах Сх., де європ. напрями мали вельми вiдноснi аналоги. Бiльш-менш вiдчутнi спiввiдношення виникають лише в Ренесансi та в кiн. XIX — XX ст.. але й у цi перiоди сх. л-ри забарвленi суто нац. рисами. Ощадною є картина взаємодiï Н. i течiй у лiт. процесi XX ст. Гол. тенденцiя полягає в переплетiннi рис домiнуючих Н. — реалiзму та модернiзму, але обидва вони досить вiльно грають» майже з усiма попереднiми Н. i течiями, якi переосмислюються, стилiзуються, iщюгшокшся. У теор. вiдношеннi дискусiйною є проблема спiввiдношення Н. з худож. метолом. Досить плiдною виявляється спроба розподiлення гол. Н. в залежностi вiд способу узагальнення. З цього погляду бароко, романтизм, символiзм, модернiзм можна вiднести до символiчно-мiфологiзуючого методу, класицизi та соцiалiстичний реалiзм — до iдеалiзуючого-, реалiзм — до типiзуючого i т. д. Взагалi ж треба визнати, шо всi теор. та класифiкацiй^ побудови є досить схематичними та умовними, межi мiж Н. i течiями виявляються рухомими та тiсними для вел. майстрiв — вони виламуються» з них, добре розумiючи, що буаь- яка схема чи канон обмежують свободу творчостi та звужують можливостi адекватного зображення всiєï складностi буття. Проте поняття Н., течiï необхiднi для орiєнтування, класифiкацiï, упорядкування складного процесу розвитку мисг-ва: без них стає неможливим систематичне лорiвн. вивчення та популяризацiя культури. Анатолiй Волков, Ю рiй Попов URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/napram_techia.dhtml