КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/literaturna_biografia.dhtml

	ЛIТЕРАТУРНА БIОГРАФIЯ orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=17025
 ЛIТЕРАТУРНА БIО ГРА Ф IЯ (вiд грец. bivs життя i graphein писати) лiт. жанр, в основi якого лежить опис життя конкретноï людини. На вiдмiну вiд наук, та популярноï бiографiï Л.б. створюється за законами худож. словесноï творчостi, якi зумовленi iст.-лiт. добою, естет, уподобаннями автора та вимогами часу. Л. б. має самостiйну поетологiчну форму, яка не розчиняється нi в iсторiографiï, нi в романнiй творчостi, Це жанр, що iснує як своєрiдний вид лiт. дiяльностi, як повноправний учасник лiт. процесу. З фiлос. т.з. автономний тип гуманiтарного знання (М.Бахтiн), особливий прошарок у структурi духу, абсолютно специфiчна творчiсть»(Г.Винокур). Як i в iн. лiт. жанрах «систематизуючим предикатом, шо визначає тут всi процеси жанротворення (.Бурлiна), є концепцiя особистостi. Починаючи з Плутарха, бiограф захоплюється не описом подiй, а зображенням характеру людини. Реконструюючи чуже життя, вiдновлюючи його прикмети, шо потьмянiли вiд часу, бiограф при всiй прив'язаностi до документу, факту, як i романiст, звертається за допомогою до вимислу, допускає умовнiсть, яка не залишається непомiченою читачем, але приймається ним як притаманнi тiльки цьому роду л-ри правила гри. Проте рiзниця у спiввiдношеннi вигаданого i фактичного у романi та бiографiï суттєва. Документ виявляється чинником, котрий стримує i регулює фантазiю, уяву бiографа. Вiн має свободу у твор. iмпровiзацiях лише до певних меж, вихiд за якi загрожує жанру втратою сутностi та переходом в iн. якiсть. На вiдмiну вiд бiографа романiст, який в свою чергу вiдштовхується вiд реального факту, може iмпровiзувати безкiнечно, не боячись порушити закони жанру. Документ у бiографiï бiльше нiж доказ, його перша функцiя керувати уявою. Проте ретроспективне оповiдання, характерне для бiографiï, зумовлює вiдноснiсть точностi, з якою автор намагається навести реальний факт, подiï минулого. Вiдтак часте усвiдомлення дослiдниками жанру тотожностi понять бiографiчна правда та бiографiчний вимисел. Особлива естетика жанру диктує своï естет, закони у жанрi Л.б. У рiзнi перiоди його iсторiï були промiжнi форми, в яких вiдбувався процес переробки, засвоєння попереднього худож. досвiду, який досягав на якомусь етапi кульмiнацiйного вибуху, сприяв переходовi цих форм в iн. якiсть. Композицiйнi, структурнi зрушення протягом столiть спонукав чинник, зумовлений видозмiною концепцiï людини та ïï впливу на автор, ставлення до героя оповiдi та на ставлення автора до самого себе. Як i iн. форми лiт. творчостi, Л.б. ставала засобом пiзнання людиною перш за все самоï себе через життя iн., через подiï, що вiдбувалися з людьми минулого. Це було захоплення могутнiстю Генiя, його розумом, цiкавiсть до виявiв темних бокiв його природи, жадоба побачити в героï символ ст. або бажання розгадати психол. корiння його непередбачуваних вчинкiв у повсякденному життi. Змiна концепцiï людини змiнювала принципи зображення. Тому жанр Л.б. у кожнiй добi iн.. кожного разу його треба впiзнавати знову. Сказане пояснює складнiсть у вивченнi цiєï лiт. форми. Визнаючи самостiйну значущiсть, цiннiсть жанру Л.б. в iсторiï л-ри (хоча це визнання далось нелегко, з рiзною мiрою ентузiазму в рiзних краïнах i на рiзних етапах розвитку лiт-знавчоï науки), вченi намагаються виявити параметри жанру, шо «вислизає», важко пiддається точному академiчному визначенню. Нов. етапом можна вважати останнi десятилiття XX ст., коли в трад. методики лiт- знавчого аналiзу вносяться суттєвi корективи. У суч. роботах з iсторiï та теорiï жанру вiдчувається вплив соиiокульт. пiдходу, прагнення вивести закономiрностi розвитку, змiн у л-рi вiдповiдно до процесiв у соц. та культ, життi. Успiшно розвивається психоаналiтичний напрямок, повязаний з iменами Дж.Стрейча та Л.Еделя. Лекцiя останнього «Бiографiя та психоаналiз, шо була прочитана в 60-тi рр. перед членами Бостонєького товариства психоаналiтикiв, вважається класикою, еталоном. На думку Еделя, нова бiографiя (так вiн називає бiографiю XX ст.) повинна звернутися до психоаналiзу. Все iнтенсивнiше дослiджується конкретний матерiал, який допомагає вiдчути логiку розвитку жанру, його взаємовiдношення з iн. лiт. формами, основнi прикмети парадигматичних зрушень бiографiчного мислення. Серед вел. кiлькостi жанр, пiдвидiв бiографiï вiд мемуарного роману до лiт. портрету видiляється письменницька бiографiя, яка видається квiнтесенцiєю жанру, найяскравiшим проявом його худож. та естет, параметрiв. Письменницька бiографiя до того ж найвiдомiша форма жанру назагал, яку знаменитий англ. бiограф XVIII ст. Дж.Босуелл визначив як фiлологiю та життєпис водночас. Письменницька бiографiя це бiографiя одного письменника, написана iн.. У цьому випадковi вiдбувається сплав лiтературностi (фiлологiчностi у суч. розумiннi) та художностi. У поєднаннi письменник-автор письменник- герой виникає сполука психологiï обох i як вислiд внутр-жанр. конфлiкт, який i робить бiографiю тв. лiт. (фiлол.) творчостi, а точнiше спiвтворчостi. Справа не лише в тому, шо сама творчiсть стає iнколи гол. дiйовою особою, а й в ïï iнтерпретацiï, шо сама по собi наближається до мист-ва фiлол. аналiзу. Важливо, шо життя письменника героя бiографiï сприймається через i у звязку з його творчiстю. Лiтературнiсть сюжету життя реальноï людини виявляється природною у твор. осмисленнi письменника- автора. Звiдси органiчнiсть естет, побудови тексту. Цi особливостi визначають основнi напрямки парадигматичних зрушень у жанрi. У кожний перiод вони вiдбувалися по-своєму, в своєрiднiй комбiнацiï тих худож. прийомiв i засобiв, що характеризували час. лiт. напрями, естет, позицiю письменника. Видається помилковим твердження деяких суч. дослiдникiв жанру бiографiï (напр., П.Хоунана). шо бiографи можуть використовувати дуже малу кiлькiсть етил, прийомiв, бо вони замало про них думають. Iсторiя будь-якого нац. рiзновиду жанру бiографiï впродовж вiкiв пов'язана перш за все зi змiнами у формах оповiдi: на змiну стилю а г iо г р а ф iï, ознакам еп iт аф iï, суворому композицiйному розподiлу за рубрикаïЛЙ прийшла форма синтетичноï оповiдi, що мiстить рiзноманiтнiсть прийомiв i засобiв розповiдi дiалог, лiр. сповiдь, певну драматургiю» i ‘постановку сиен та епiзодiв, поєднання рiзних часових планiв. Цi прикмети романноï, белетризованоï оповiдi часом з'являлися в бiографiï (перш за все в письменницькiй) ранiше, нiж у власне романi, прокладаючи шлях для нов. без ризику саморуйнування. За словами Л.Затонського. такi жанри бiльш особистi i вiльнi… меншою мiрою орiєнтованi на вигодуванi традицiєю канони, часто випереджали еволюцiю роману… i тим самим чинили вплив на останнiй. У цьому вбачається одна iз гол. ролей, яку письменницька бiографiя вiдiграла в iсторiï л-ри, зокрема, роману. Тому проблема спiввiдношення бiографiï та роману постiйно виникає у дослiдженнях тих. хто звертався до цього жанру (Ю.Тинянова, Б.Ейхенбаума, Б.Томашевського, Л.Гiнзбург, Бахтiна). У.суч. укр. фiлологiï спiввiдношення бiографiя-роман розглядається у звязку з вивченням роману виховання. Все частiше знаходимо пiдтвердження думки вiдомого дослiдника бiографiï Д.Стауффера, шо вплив бiографiï на процес переходу romance у novel був надзвичайно вел. .Мелетинський називає л-ру шоденниково-дослiдницьких жанрiв одним iз гол. витокiв роману взагалi. Довга плiдна iсторiя Л.б. у рiзних нац. варiантах спростовує твердження про «невизначене майбутнє бiографiï, шо зявляються у деяких наук, роботах. Навпаки, зростання популярностi жанру бiографiï пiдтверджується все нов. i нов. виданням i перевиданням кн. багатьох вiдомих авторiв вiд Плутарха та Светонiя до А.Моруа. I.Стоуна та П.Акройда. та появою суч. розвiдок у царинi жанру. Тетяна Потнiцева


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/literaturna_biografia.dhtml