КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/alexandriyska_kultura.dhtml

	АЛЕКСАНДРIЙСЬКА КУЛЬТУРА orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16193
 АЛЕКСАНДРIЙСЬКА КУЛЬТУРА культура, яка складається за Птолемеïв в епоху геллiнiзму на теренi Александр гипетськоï (IV- I ст. до н.е.), але була вiдома всiй територiï, шо ïï колись обiйняла iмперiя Александра Македонського. На тлi руйнування споконвiчних цiнностей як грец., так i iзольованих культур Сх. (вавiлонськоï, єгип., почасти гебр. тошо) утворюється культ синкретичностi. Зливаються божества й мiфологiï, розцвiтає мист-во перекладу й фiлол. культура, закладаються основи лiт. критики, створюються знаменитi Алексавдрiйська бiблiотека й Музей, в яких вел. увагу надають вивчанню текстiв, завдяки чому закладаються основи фiлол. методу й текстологи. В лонi А.к. чи не вперше в такому масштабi утверджується культ старовинного, й, поруч з ним, гостре вiдчуття лiт.-мист. новаторства. Ант. та аа традицiï стильових рiшень збагачують одна одну. Виникає розумiння нац. стилю. Створюється вчена, цитатна поезiя, й рафiнована витонченiсть ïï манери, переобтяженiсть культ, асоцiацiями вiльно сполучається з потягом до вiдтворення безпосереднього переживання й грубоï» повсякденностi. Вiдшлiфувалося поняття стилiзацiï пiд трад. або загалом чужий стиль. До вел. звершень цiєï епохи слiд залiчити створення т.зв. Септуагiнти, грец. перекладу Ст. Завiту, шо зрушило стiну нерозумiння мiж Сх. i Зх. в сферi культури й визначило багато в чому шляхи проникнення християнства й бiбл.-євангельських сюжетiв у геллiнiстичну свiдомiсть. Саме в рамках А.к. вперше спостерiгається прагнення до створення синтетичноï, всесвiтньоï культури, до взаємозбагачення мист.-культ, траленiй рiзноманiтних народiв та ïхньоï iнтеграцiï при пильному вивченнi й порiвн. аналiзi цiнностей i формальних особливостей кожноï з них. Найвидатнiшi письменники, шо виразили смаки грец. культ, верхiвки Антiмах, Фiлiт, Асклепiад, Каллiмах, Аполлонiй, Теокрiт, Герод та iн. i започаткували тип вченого поета, який цiкавиться рiдкiсними мiфол.-лiт. сюжетами або дидактичними тв. Виникають гра архаïзмами та фiгурнi вiршi у виглядi жертовника, сокири тощо. Поети полюбляли малi жанри: елегiю, епiграмму тощо, сполучаючи витонченiсть форми з пiдкресленим натуралiзмом образу та побутовим колоритом. Теокрит створив нов. жанр iдилiю (переважно буколiчну), започаткувавши цiлий напрямок свiт. л-ри. В Александрiï розгорнулася пiзньоант. рел,- фiлос. думка, шо прагнула синкретизацiï й синтезу (напр., божество Серапiса, яке мало синкретизувати Зевса, Озiриса та Ягве). Широко розгорнули дiяльнiсть пiфагорейцi та платонiзм. Сформувався найдавн. лiт-знавчий метод екзегези (аналiзу символiчного пiдтексту тв.) у Фiлона Александрiйського. За часiв раннього християнства й панування Вiзантiï складається перша школа богослов'я, яка прагне використати досвiд поганськоï фiлософiï для створення христ. апологетики. За переказом, засновником ïï виступив євангелiст Марк, якого наслiдували видатнi патристи: Климент та Ориґен. Вони трактували.Св. письмо з т.а платонiзму; напр. тiло є темниця душi; звiдси й виникнення ченеитва. Виникло навчання катихизму. Звiдси iдеï християнства поширювалися на Сх. та Африку (сирiйцi, єгип копти та ефiопи). Розвинулося вчення гностикiв й знайдено ïхнi численнi апокрифи. Александрiйськi бiблiотека та Музей, навколо яких складалася справжня академiя, гинуть спершу 391 в борiннi християн та язичникiв; те, шо виникло на ïхнiй основi, загинуло вдруге й остаточно пiд час арабо- мусульман. навали 640. Традицiï А.к. проте не занепадають. Впродовж Сер-вiччя ними живиться (в християнизованому варiантi) весь вiзант.-правос. регiон. Йдеться не тiльки про суто богословсько-фiлос. л-ру, але й про худож. явища. Так, форма фiгурного вiрша активно використовується сер- вiч. поетами, у т.ч. укр. i рос. (напр., творчiсть С.Полоцького); це доживає аж до часiв модерну XX ст. (калiграми ґ.Аполлiнера,
 I.Б.Антонича, Л.Кондрашенка, А.Вознесенського та iн.). Для О.Вайлда
 А.к. була батькiвщиною вiльноï лiт. думки, мiсцем виникнення
 лiт. критики, (пор. з трал, поглядом, шо остання виникає лише у
 Францiï часiв Д.Дiдро). В XX ст. традицiï А.к. стали
 вiдправною точкою для вишуканих стилiзацiй М.Кузмiна (Александрiйськi
 пiснi), в яких сполучення натуралiзму та поет, невимушеностi, лiг.
 вченостi та духов, свободи є прямим вiдлунням А.к. Семен
 Абрамович


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/alexandriyska_kultura.dhtml